Працівники екстреної медичної допомоги провели навчання з евакуації маломобільних груп населення.  Захід організовано в рамках реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні. Навчання спрямовані на покращення навичок роботи з людьми з обмеженими можливостями та забезпечення їхньої безпеки у надзвичайних ситуаціях.

Маломобільні групи населення – хто це?

Маломобільні групи населення ‒ це люди, що відчувають труднощі під час самостійного пересування, отримання послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі.

До маломобільних груп населення належать:

• люди з інвалідністю,
• люди з тимчасовим порушенням здоров’я,
• вагітні жінки,
• особи старшого (похилого) віку,
• люди з дитячими возиками тощо.

Люди з інвалідністю, неповнолітні, особи похилого віку є одними з найбільш незахищених верств населення.

Люди, які не здатні самостійно пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, контролювати свою поведінку та обслуговувати себе без сторонньої допомоги через певні фізичні або психічні розлади функцій організму, потребують особливої допомоги у надзвичайних ситуаціях, що можуть призвести до виникнення загрози їхньому життю або здоров’ю, а також до неможливості проживання на такій території чи об’єкті.

Документи, що встановлюють порядок заходів щодо евакуації та життєзабезпечення маломобільних груп населення

Урядом держави визначений Порядок виявлення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, які проживають у зоні надзвичайної ситуації або можливого ураження, та організації їхнього супроводження, згідно з яким здійснюється комплекс заходів, спрямованих на життєзабезпечення таких осіб, зокрема:

• надання медичної допомоги, у тому числі забезпечення лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації й медичними виробами;
• надання соціальної допомоги;
• забезпечення предметами першої необхідності, харчовими продуктами та водою;
• забезпечення засобами гігієни, зв’язку, живлення та опалення, індивідуальними засобами захисту;
• доведення інформації про заходи безпеки, об’єкти укриття, засоби зв’язку зі службами швидкого реагування тощо.

Крім цього (за потреби) організовується вивезення та розміщення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення у безпечному районі згідно з Порядком проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій.

Також до плану евакуації населення, який розробляється за Методикою планування заходів з евакуації, включено новий розділ «Особливості планування евакуації осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення», в якому зазначається інформація щодо:

• кількості осіб з інвалідністю та осіб, які їх супроводжують;
• транспортних засобів, що будуть залучені;
• пунктів посадки (висадки) осіб з інвалідністю;
• забезпечення транспортних засобів спеціальним обладнанням для посадки (висадки) та перевезення осіб з інвалідністю;
• залучення спеціального медичного транспорту для перевезення осіб з інвалідністю (за потреби).

Особливості евакуації маломобільних груп населення

З практичної точки зору створення шляхів евакуації для маломобільних груп населення дуже трудомістке. На практиці важливо не лише продумати й створити шляхи екстреного виходу, але й забезпечити всі необхідні умови для легкої й безпечної евакуації у разі виникнення небезпеки.

Слід зважати на такі фактори:

• низька швидкість руху;
• використання під час руху допоміжних засобів (милиці, палиці, протези, інвалідні візки);
• знижена маневреність під час руху складними ділянками евакуаційного маршруту (повороти, звуження, місця злиття потоків);
• труднощі під час долання перешкод на шляху (відчинення дверей тощо);
• складнощі з читанням покажчиків евакуації, сприйняття сигналів оповіщення.

Виконання будь-яких заходів щодо захисту, у тому числі евакуації, починається з оповіщення та інформування населення. Тому доведення сигналів оповіщення під час проведення евакуації та інформування населення про порядок дій на різних етапах евакуації, інформування про обстановку, що склалася, організовуються у доступній для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення формі.

Розглядаючи питання евакуації, зокрема маломобільних груп населення, слід зазначити, що планування відповідних дій, підготовка й застосування комплексу необхідних засобів і способів повинні базуватися на конкретній інформації. Як показує практика, саме недостатність такої інформації не дозволяє повною мірою реалізувати потенціал можливостей органів управління цивільного захисту для допомоги тим, хто її потребує, в умовах надзвичайної ситуації.

Яку інформацію слід зібрати перед ухваленням плану евакуації

• кількість осіб з інвалідністю з порушенням опорно-рухового апарату (окремо визначається кількість тих, хто пересувається самостійно, хто – на інвалідних візках, хто перебуває у лежачому стані);
• кількість осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, які потребують під час проведення евакуації допомоги сторонніх осіб та медичного забезпечення;
• кількість осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю;
• медичний персонал, необхідний для супроводу осіб з інвалідністю;
• місця постійного проживання (перебування) осіб з інвалідністю;
• маршрути руху до збірних пунктів евакуації;
• порядок прибуття осіб з інвалідністю, які самостійно не можуть пересуватися, до збірних пунктів евакуації або проведення їхньої евакуації з місця постійного проживання;
• способи оповіщення та інформування осіб з інвалідністю залежно від характеру інвалідності.

У надзвичайних ситуаціях кожна хвилина може стати вирішальною. Людям з обмеженими можливостями значно важче самостійно піклуватися про себе під час евакуації. Тому питання проведення евакуації для маломобільних груп населення мають особливе значення.

В публsкації використані матеріали  https://ns-plus.com.ua/